Погляньмо на пройдений шлях

Короткий хронологічний нарис історії парафії св. Юрія Переможця в Едмонтоні

Після Другої світової війни багато українців, не бажаючи повертатися під радянську владу, опинилися у таборах переселенців у Німеччині та Австрії, а згодом емігрували за океан. Частина з них прибули до Канади, зокрема до Едмонтона, де активно включилися в релігійне життя.

На той час у місті була лише одна греко-католицька церква – св. Йосафата, яку обслуговували отці Василіяни. Після створення у 1948 р. Західноканадського екзархату цю церкву піднесли до рівня катедри. Однак постала проблема календарної реформи: богослужіння велися лише за григоріанським календарем, що стало небажаним  для новоприбулих.

Група вірних на чолі з Володимиром Скорупським і Василем Ніньовським організувала перші сходини (14 осіб) і вирішила просити владику Ніла (Саварина ЧСВВ) дозволити створення нової парафії.

1955 рік

З благословення владики Ніла 21 березня 1955 р. відбулися перші збори (34 парафіян), а парохом призначено о. д-ра Павла Градюка. Вибрано патроном св. Юрія як символ вірності церкві й народові. Церковний комітет (голова — Петро Пилип’юк, секретар — Іван Прокоп, скарбник — Володимир Ґрох) вирішив придбати костел із будинком та землею на 113 авеню і 95А вулиці. Парафія тоді налічувала понад 300 осіб.

Вже у квітні укладено договір купівлі, а 8 травня власність офіційно перейшла до парафії. Ерекційна грамота закріпила дотримання юліанського календаря, українського обряду, служіння світських священиків та контроль комітету над діяльністю парохів.

Відкриття церкви відбулося 15 травня 1955 р. архиєрейською Літургією. Того ж року ухвалено назву «Українська греко-католицька церква св. Юрія» та обговорено перебудову храму. У грудні 1955 р. о. Володимира Тарнавського призначено помічником пароха. Перша радіопередача парафії пролунала на Різдво 1956 р.

1956 рік

11 квітня 1956 р. церковний комітет вирішив замінити передню частину даху на традиційні українські бані. Роботи розпочалися 14 квітня під керівництвом Івана Гнатова за проєктом інженера Миколи Фляка. Парафіяни проявили велику згуртованість, жертвуючи чималі кошти та час на благо парафії.

1957 рік

Другі загальні збори 27 січня 1957 р. ухвалили створення прицерковної школи, дитячого садка, посилення хору під орудою Романа Солтикевича, а також розвиток вівтарної та Марійської дружин. У парафії тоді налічувалося 370 родин. 6 листопада о. Градюк офіційно передав справи парафії о. Володимиру Тарнавському. До парафії як помічник був призначений о. д-р Євген Камінський.

1957 – 1963 рр.

До 1957 р. парафія зросла до 420 родин, діяли хор і дитячий садок, що згодом поставило питання створення української школи. У 1959 р. придбано дім для садочка, розпочато внутрішній розпис церкви та замовлено кришталеве панікадило з Німеччини.

У вересні 1960 р. відкрито суботню школу, вчителькою стала Софія Климкович. У 1962 р. о. Володимира Тарнавського призначено парохом, при парафії створено відділ Братства українців католиків Канади. Того ж року розпочато будівництво школи й резиденції. Відкриття школи відбулося 18 листопада 1962 р. Освячення відбулося 5 травня 1963 р. на храмовий празник.

1964 – 1965 рр.

14 лютого 1965 р. відбулося урочисте відкриття Рідної школи за участю владики Ніла.

 За перше десятиліття парафія зібрала величезну суму внесків, придбала й перебудувала храм, звела школу й розгорнула широку релігійну та національну діяльність.

1966 рік

У Рідній школі викладали священики й учителі Анна Шалай, Софія Климкович та Ольга Аронець.  О. Володимир Тарнавський наголошував на значенні Рідної школи як основи збереження віри, мови й обряду.

1967–1969 рр.

О. Володимир Тарнавський наголошував на потребі власних українських священиків. У серпні до Риму для навчання вирушили п’ятеро юнаків, четверо з яких походили з парафії.

Великою подією стали пастирські відвідини Верховного Архиєпископа та кардинала Йосифа Сліпого у 1967 і 1968 роках. Його проповідь залишила глибоке духовне враження. Парафіяни пожертвували значну суму на будову собору св. Софії в Римі. Того ж року парафія взяла участь у відкритті патріаршого собору св. Софії в Римі.

1970 рік

У Рідній школі  викладали О. Васараб, С. Климкович, О. Аронець та священники о. В. Тарнавський і о. Є.Камінський. Садочок вела С. Тарнавська.

1971 рік

13 червня Рідна школа святкувала 100-річчя Лесі Українки й 10-річчя власного існування концертом у Народному домі.

1973 – 1974 рр.

У 1973 році відзначили 35-річчя священства о. Володимира Тарнавського. 

У 1974 р. парафія придбала будинок на 11324 – 95А Ave за $18,000.

1975 – 1977 рр.

16 лютого 1975 року відзначили 20-річчя парафії. О. Тарнавський наголосив, що церква стала «родючим ґрунтом духовного росту» для емігрантів.

1 листопада 1976 року парафію відвідав Патріарх Йосиф. Літургію співслужили єпископи та численне духовенство, свідчачи про духовну велич події. 

15 травня 1977 року парафія урочисто відзначила 25-річчя священства о. Камінського.

1978 рік

На XXIII загальних зборах парафія ухвалила рішення про підготовку до зведення нового храму. Архітектор Андрій Базюк представив перші проекти.

Відбулась купівля двох будинків на 95А авеню (вартістю $54,000 і $95,200) для майбутнього будівництва. Створено два комітети: мистецько-планувальний (д-р Андрій Горняткевич) та будівельний ( Зенон Васараб).

1979 рік

15 червня міська планувальна рада дала дозвіл на будівництво нового храму. Патріарх Йосиф благословив цей проєкт..

Однак 17 листопада сталася трагедія — злочинний підпал знищив стару церкву. Завдяки зусиллям душпастирів та парафіян, зокрема Ліди Соробей, Степана Лукіянця й д-ра Дмитра Родинюка, вдалося врятувати частину церковного обладнання. Відтоді богослужіння тимчасово відправлялися у приміщеннях Рідної школи, а на свята — у Домі української молоді.

1980 рік

Після пожежі богослужіння тимчасово відбувалися в катедрі св. Йосафата та Домі української молоді. 7 квітня владика Ніл освятив місце під новий храм, а вже 10 квітня розпочалося будівництво, яке присвячено 1000-літтю християнства в Україні.

У 1980 р. парафія відзначила 25-річчя та активізувала збір коштів на храм. Пожертви надходили з Едмонтону, усієї Канади та США. 11 листопада владика Ніл освятив надбанний хрест майбутньої церкви св. Юрія як символ Христової перемоги.

1981 рік

18 квітня у Квітну неділю відбулася перша відправа в новій церкві, а 8 травня будову вже було завершено. Патріарх Йосиф у листі висловив радість за парафію та благословив її подальший розвиток.

1982 – 1985 рр.

2 травня 1982 р. владика Ніл освятив наріжний камінь і окропив храм, підкресливши, що ця подія стала визнанням ревної праці духовенства, комітетів та жертовності парафіян. У вересні 1983 р. з Греції доставлено та встановлено панікадило. 9 квітня 1984 р. встановлено малі панікадила та кивот. Схвалено і замовлено іконостас. 30 грудня 1985 р. вставлено новий іконостас із Греції, виготовлений з японського дуба.

1986–1990 рр.

1 травня 1986 року Патріарх Мирослав-Іван (Любачівський) відслужив у храмі Архиєрейський молебень до Пресвятої Богородиці. 25 жовтня 1987 року на парафії відсвяткували золотий ювілей священства о. Володимира Тарнавського. 14 серпня 1988 р. освячено ювілейну чашу з нагоди 1000-ліття Хрещення Руси-України. Чашу подарували: проф. Ксеня Аронець, д-р Андрій Горняткевич, д-р Богдан Медвідський, д-р Петро і Дарія Ролланди, д-р Володимир Салижин і Дарія Горняткевич.

У 1989 році розпочато процес іконопису: мистецько-планувальний комітет запросив проф. Гайка Шліпера з Монреаля для виконання ікон і розпису іконостасу. У квітні 1990 року отримано ікону св. Юрія Переможця, а восени більшість ікон іконостасу вже були встановлені. Парафія також придбала третій будинок на 95А авеню. 30 грудня відбулося освячення іконостасу.

1991–1996 рр.

У 1991-1994 роках іконописець проф. Гайко Шліпер та асистент Антін Явний виконали покроковий розпис храму. Готувалися до п’ятого, заключного кроку — розпису західної частини з хорами. 

26 травня 1996 року з ініціативи молоді створено новий парафіяльний хор. 29 грудня хор під керівництвом Ірини Тарнавської вперше співав Літургію разом із о. Володимиром Тарнавським.

1997–1998 рр.

16 березня 1997 року завершено розпис храму. 

3 травня владика Лаврентій, з огляду на недугу о. Володимира Тарнавського, передав управління парафією о. д-рові Євгену Камінському. 15 липня Патріарх Мирослав-Іван іменував о. Тарнавського митрофорним протопресвітером. 13 жовтня, з нагоди його 60-ліття священства, відбулося святкування з врученням митри.

8 грудня владика Лаврентій звернувся з проханням прийняти на допомогу молодого священика з України — о. Василя Никифорука, надавши йому матеріальну підтримку.

2000–2005 рр.

У 2000 році парохом став о. Антон Тарасенко, оскільки о. д-р Євген Камінський вийшов на пенсію. Ірина Коломийчук призначена директоркою Рідної школи. 2002 року о. д-ра Є. Камінського іменовано митрофорним протопресвітером. У травні упокоївся о. Володимир Тарнавський, а у вересні – о. д-р Євген Камінський. Над входом храму встановлено мозаїку, у притворі намальовано ікону Послання апостолів. У 2005 році відзначено 50-річчя парафії молебнем та бенкетом, а 8 травня відбулася Архиєрейська Літургія й освячення розпису храму.

Сьогодення

Сотрудником призначено о.Станіслава Білого. У 2019 році парафія врочисто подякувала О.Тарасенку за два десятки років жертовного служіння. За цей час о.Тарасенко посіяв у серцях парафіян добірні зерна віри, надії та любові, щиро та віддано дбаючи про парафію та Рідну школу. Після виходу на пенсію о. Тарасенка, парохом на парафії призначено о.Данила Куця. О.Станіслав Білий виконує функції сотрудника.

📖 Примітка:
Матеріал підготовлено з використанням статті «ПОГЛЯНЬМО НА ПРОЙДЕНИЙ ШЛЯХ. Короткий хронологічний нарис історії парафії св. Юрія Переможця в Едмонтоні 1955 – 1980 рр.» за авторства Івана Стадника, статті “БУДУЄМО НОВИЙ ХРАМ” Івана Стадника та Ірини Шмигельської. Статті були опубліковані у ювілейній книзі «З Вірою і любов’ю. Пропам’ятна книга в 50-річчя парафії св. Юрія Переможця в Едмонтоні» (2005 р., Ukrainian Catholic Parish of St. George, Edmonton Canada)