Самарянка спершу не розуміла розмови Христа про воду живу. Жінка не знала іншої води, крім цієї, що була в криниці старозавітнього патріарха Якова. Але, як тільки самарянка зрозуміла що перед нею великий Пророк, бо Він знає її сумне гріховне життя, вона відразу просить розв’язати віковічну суперечку, де саме, в якому храмі дійсно треба покланятися Богові. Вона хоче знати істину правди, з особливою увагою вона пильно стежить за кожним словом Спасителя, і розмова з Ним вертає спокій в її душу, приносить їй глибоку радість. Своєю радістю і скарбом самарянка сама не хоче втішатись, вона поспішає до міста і каже людям: “Підіть та подивіться на Чоловіка, що сказав мені про все, що я вчинила; чи не Він то Христос” (Ів. 4.29) Сьогодні і завжди дорогі браття і сестри в Христі, біля духовної криниці Церкви, куди поспішаємо ми, щоб зачерпнути цілющої води благодаті Божої для наших спраглих душ, невидимо перебуває Христос. Повсякчас Він закликає: “Прийдіть до Мене, всі!” (Мф.11,28) Ми приходимо на цей заклик. Але чи завжди ми належно приготовані, щоб прийняти неоцінені скарби благовістя Христового і благодатті Його? Христос Воскрес!